Данута КОСТУРА
Це слово несподівано увірвалося в нашу мову разом з словами: бандити, сепаратисти , АТО (антитерористична операція). Хто б міг подумати, що у мирній Україні її громадяни стануть тікати з свого дому, залишаючи все набуте напризволяще. Лиш би дітей вивезти.
Маємо «завдячувати» цим «вождю» сусіднього народу, для якого «пів світу замало, а цілий – забагато». Він, схоже, прагне поповнити собою ряд зловісних фігур, забуваючи, що його дії – «факірство на час», що людські страждання, прокляття все ж знайдуть свою ціль.
Ворзель офіційно надав притулок близько 250 переселенцям: 166 осіб ( з них 56 дітей) проживають у санаторії «Перемога», 56 – у гуртожитку Податкової академії ( колишній дитячий табір «Сосновий бір»), ще кілька сімей перебувають у санаторіях «Україна», «Ворзель» та католицькій семінарії.
Люди потрапили сюди у різний спосіб – хто на машинах, хто автобусами. Для одних вибратися з гарячої точки було непросто, інші більш-менш спокійно сідали в рейсові автобуси, ще інші дізнавалися з інтернету, що у такій то годині,у такому то місці їх чекатиме автобус.
У Києві вони зареєструвалися на вул. Комарова, 7, а звідти їх направили до Київської облдержадміністрації, що на бульварі Лесі Українки. Там і отримали дозвіл на поселення у ворзельські санаторії. Перебуванням у санаторіях повністю опікується держава, взявши на себе всі витрати, пов’язані з харчуванням і проживанням.
Тих, хто поїхав спочатку на Майдан, направили у гуртожиток. Але, щоб мати посвідчення, вони теж повинні зареєструватися на вул. Комарова, 7.
У гуртожитку переселенці готують їжу самі. Продуктами їх повністю забезпечують волонтери. Тут проживають чотири кримсько-татарські сім’ї із своїми 18 дітьми, а також переселенці з Словянська, Краматорська, Сєвєродонецька.
Історії
Переселенці, з якими вдалося поспілкуватися, не називали своїх прізвищ, не хотіли фотографуватися – переживають, що бандити можуть вирахувати їх родичів, які залишилися. А то, що «вираховувати» вони вміють, розказала луганчанка, мама трьох дітей. До них у дім ввірвалися озброєні бандити і наказали, щоб забиралися геть з хати, бо їх хата вже продана. Чоловіка, який намагався захистити свою сім’ю, свій дім – побили, речі викинули на вулицю. Пригрозили. Дав їм прихисток кум. Зверталися до міліції, але безрезультатно. Жінка вважає, що бандити так мстяться за їх прихильність до України. У різних формах зазнавали утисків, погроз і їх друзі.
У квартиру переселенки з Костянтинівки попав снаряд. Вертатись немає куди. Її досі переслідує виття собак, які, здається, розучилися гавкати. Наразі вона з 11-річною дитиною проживають у санаторії. Чоловік, який раніше приїжджав у Київ на заробітки, шукає роботу. Шукають, де можна зняти житло, вона вже підшукала собі роботу вихователем. Вдома боялися говорити, що вони за Україну, всюди настороженість, недовіра. І підступність з боку бандитів.
Інвалід-пенсіонер важко переживає це випробовування. Приїхав разом з сином і невісткою, які найняли квартиру. У Києві працює програмістом його внук.
Марина, з Краматорська, яка живе у гуртожитку Податкової академії, дуже вдячна за тепле ставлення до них місцевих людей, що проживають теж у гуртожитку, волонтерам. Говорить, що всі її знайомі, у кого є діти, виїхали з Краматорська і зараз перебувають у різних областях України. Багато з них живуть у родичів чи знайомих. З гори Карачун такі міста як Краматорськ і Слов’янськ видно, як на долоні. З неї бандити особливо полюбляли стріляти по містах. Важко згадує, як доводилось ховатись від бомб у підвалах, як боялись лягати спати, як небезпечно почувалися на вулицях, який страх викликали у них люди у масках, які могли, зайшовши на ринок, відкрити стрільбу з автоматів просто під ноги покупцям.
Інша 30 -річна жінка поїхала з двома дітьми в «нікуди» з Сєвєродонецька, після того, як в 600 метрах від її дому впав снаряд. З тривогою говорила про комбінат, де повно цистерн з аміаком. Там залишилася мама, яка дивиться російське ТБ і, на жаль, передає «правдиву» інформацію своїй доньці сюди. Відповідно, українські війська, влада в інтерпретації мами, винні у всіх негараздах.
Зустрічаються серед цієї переселенської спільноти люди, не зовсім порядні у громадянському плані. Вони вважають, що мають право на відверте неприйняття державних цінностей. Інакше, як провокацією, таку їх поведінку не назвеш. Є випадки і певної неадекватності з боку персоналу. Але це окремі негативні вкраплення у загальне позитивне переселенське тло.
Волонтери
У час випробовувань в Україні широко заявили про себе волонтери (добровольці). Одні вже пройшли школу волонтерства раніше, інші тільки відкривають для себе цей сегмент громадянського суспільства.
Киянка Юля стала добровольцем під час Майдану. У Раду громадських ініціатив, створених Майданом, входять, зокрема, волонтери. Юля опікується санаторієм «Перемога». Вона для переселенців своєрідна «колективна мама», до якої звертаються, щоб «розрулити» якесь непорозуміння, як до швидкої допомоги, як до столу довідок, як до правника, тощо. Волонтерка Оксана опікується переселенцями, які живуть у гуртожитку. Якщо потрібно, двоє дівчат взаємодіють між собою. Знайома Юлі – Марія вирішила теж робити добрі справи і зголосилася їй допомагати.
Інша група волонтерів опікується дитячими розвагами. Як приклад, волонтери домовились з керівництвом зоопарку, з власником автобуса і дітей звозили на екскурсію.
Ще дев’ять дітей зможуть два тижні вивчати народні ремесла, бойове мистецтво у наметовому таборі «Родовід Січ» на території Музею національної архітектури й побуту у Пирогові. Табір зорганізували меценати за підтримки держави для 120 дітей зі сходу та Криму (всього планується охопити за літо 600 дітей).
Розважати дітей приїхало і МНС з пожежною машиною. Діти з задоволенням потренувалися у збитті м’яча струменем води, у «приведенні до тями» товариша, а психолог поговорив з дітьми і їх мамами.
Присутній на заході начальник головного управління ДМНС у Київській області Володимир Бондаренко сказав, що всього в області на початок липня перебувало 2500 переселенців.
Люди щиро відгукнулися на випробовування своїх співвітчизників, які волею пройдисвітів і авантюристів опинилися у скрутному становищі. Приносять хто що може. Спочатку дарунки фіксувалися адміністратором, зараз за них відповідають спеціально вибрані переселенцями люди. Вони скажуть, чого найбільше потребують переселенці на даний час. Ось їх телефони: 099 497 98 55 – Марина, 066 343 70 70 – Ольга.
Зараз питанням переселення займається Міністерство надзвичайних ситуацій.
МНС діятиме у парі з волонтерами – офіси поруч в одному приміщенні на бульварі Лесі Українки. Туди раніше звозили і всю допомогу. Зараз, коли один благодійник надав своє приміщення ( село Троєщина , вул. Леніна, 2) під склад, всю допомогу перевозять туди.
Різні люди, різні долі, об’єднані одним випробовуванням. Кожен переносить його по-різному. Але у всіх на вустах одне: коли закінчиться цей жах і вони знову заживуть мирно своїм життям з його радощами , надіями, планами.
Данута Костура
газета «Бучанські новини» №26(486) 11 липня 2014р
no images were found
Popularity: 4% [?]