Данута КОСТУРА
Майже п’ятнадцять років в Україні у першу неділю листопада відзначають День працівника соціальної сфери. Соціальна сфера –це перш за все турбота. Турбота про громадян, які волею долі опинилися у скрутному становищі. Це турбота про одиноких пенсіонерів, інвалідів, дітей з неблагополучних сімей, вимушених переселенців. Соціальні працівники виявляють серед громадян, які проживають на ввіреній їм території, людей, які потребують догляду , роз’яснюють їм їх права. Вони контактують з родичами, лікарями свого підопічного.
У редакцію «Бучанських новин» надійшов лист від інваліда II групи Людмили Калініної, у якому вона вітає соціальних працівників зі святом і дякує, зокрема, начальнику Управління праці та соціального захисту населення Ганні Назаренко, директору територіального центру соціального обслуговування Йосипу Краснодемському, завідуючій відділенням Аллі Адаменко та соціальним працівницям Олені Бурлаченко, Людмилі Камінській, Любові Миленявській і Світлані Лагідній за їхню турботу.
Ми попросили пана Краснодемського, який стояв у витоках створення центру, розказати про роботу центру.
У центрі працює 15 чоловік, серед них є реабілітолог, який працює з дітьми –інвалідами та технік ( контролює газ, воду, світло). Під опікою 12 соціальних працівників 165 людей похилого віку ( з них 30 лежачих хворих ). Соцпрацівники двічі на тиждень відвідують своїх підопічних ( їх у кожного є по 10-12 чоловік) , а до важких приходять чотири рази. Вони купують продукти, ліки, оплачують комунальні послуги, викликають лікарів, провідують у лікарнях, переоформлюють пільги, субсидії, прибирають ( згідно договору) у квартирах.
І хоча працівники працюють згідно з інструкцією, часто виходять далеко за межі своїх обов’язків: читають, просто розмовляють, втішають. Інколи вони є єдиним вікном у світ для багатьох своїх підопічних.
На центр держава щорічно виділяє кошти у розмірі 500 тисяч гривень. Зарплата у соцпрацівника 1500 – 2000гривень.
Олена Бурлаченко працює соціальним працівником вісім років. Говорить, що інколи хочеться кинути роботу – важко. Не тільки фізично, але й морально. Особливо важко переноситься втрата людини, яка стала за час її опіки близькою. Буває, що відходять в інший світ на її руках. Пані Олена, як і пан Йосип, говорять, що часто соціальні працівники єдині, хто проводить цих людей в останню путь.
Допомагає церква, яку пані Олена відвідує щонеділі. Там відновлює і черпає сили. І згадує слова Святих отців: « хочеш спастися – доглядай хворих».
Про якість держави судять, зокрема, по тому, як вона опікується людьми похилого віку, особливо за тими, хто одинокий. Як бачимо, наша держава намагається не забувати про своїх одиноких літніх громадян.
Соціальні працівники, ще належним чином не оцінені державою, але вони заслуговують на глибоку повагу всього суспільства. Бажаємо їм моральної і фізичної сили для здійснення їх жертовної праці.
Данута КОСТУРА
Газета «Бучанські новини» № 45 (506) 7 листопада 2014 року
Popularity: 2% [?]